Близько  70  відсотків  випускників міських шкіл не  складатимуть  державну  підсумкову  атестацію,  позаяк  вони  успішно  пройшли  зовнішнє  незалежне  оцінювання,  набравши  необхідну  кількість  балів.  Як  повідомив  начальник  управління  освіти  міської  ради   Павло  Мазепа, серед  цьогорічних  випускників  65 – претенденти  на  золоті  та  срібні  медалі.

Впевнено крокує у районі цьогорічна оздоровча кампанія. Наймасовішим видом оздоровлення є пришкільні оздоровчі табори, де перебуває нині 1900 дітей та підлітків.  Районною владою було зроблено все для того, щоб відпочинок там був змістовним і відповідав всім вимогам. Та осторонь цієї важливої справи ніколи не залишаються інвестори.

В Україні на обліку знаходяться 99,8 тис. наркоманів, ще 173 тис. осіб є споживачами наркотиків. Такі дані навів заступник начальника Департаменту боротьби з незаконним оборотом наркотиків Міністерства внутрішніх справ України, полковник міліції Олег Шутяк на прес-конференції у Києві.

І відсвяткувала журналістська братія його нещодавно. Були цього дня і поздоровлення, і вручення нагород, і вітальні  листівки, і неординарні розповіді один про одного. Та найбільший слід залишили екскурсії до Густинського монастиря  та до Галаганівського маєтку, що в Сокиринцях.

Багатьох читачів цікавить, що далі стало з сергіївським лебедем, який зимував у селі… А нічого поганого, як і хорошого – теж нічого. Він так само гордовито-одиноко плаває на краю ставу, але ж часом так само, як узимку, й жалібно скиглить… Чи то за «дружиною», що так і не повернулась до нього з вирію, а чи просто так – від нудьги і жалю за повним радощів високості і повноти життя минулим…

Молода лебедина пара, яка прилетіла до сергіївського ставу навесні, вже обзавелась потомством – шестеро лебедят жваво борознять водяну гладінь. Ці лебеді вважають себе повноправними хазяями водойми, й б’ють «чужака», гонять старого підранка, не підпускають до «своїх» володінь… Доводиться йому миритися з товариством шустрих лисок та жирних чайок. Але які вони лебедю друзі-родичі?!

Тож часто вилазить на берег і чимчикує до господи Здоровців, де перебував морозні зимові часи. Так прив’язався до сільської садиби з курми та іншою птицею за зиму, що не забуває до неї стежку й улітку.

– Раз думаю, кого це зустрічає Здоровчиха так лагідно: «Лебедику ти мій!..» – і ворота відчиняє та припрошує до двору… – каже сусідка. – А то ж лебідь поранений придибав сам зі ставу. І часто так буває. Господиня погодує птаха, попестить співчутливим словом і виганяє, жене аж до води. Щоб не звикав дуже до обійстя. Все ж таки – дичина.

Ось так і живе далі лебідь з підбитим крилом, доживає віку в гордій самотині. Поважно так плаває – немов на картині намальований. Перехожі зупиняться на березі, полюбуються здаля на лебедину поставу і… йдуть собі. Дітям цікавіше спостерігати за молодою родиною лебедів з метушливим виводком, за всюдисущими дикими качками…

Віктор КРИВОРУЧКО.

На фото: підбитий лебідь у товаристві диких качок.

Фото автора.

Шашлики – це не страва. Це подія, свято з виїздом на природу, невимушеним спілкуванням і відпочинком. Сьогодні ми поговоримо про тонкощі  їх приготування.

Отож, м’ясо. Це вже хто яке любить – свинина, баранина, курятина. Сьогодні супермаркети пропонують широкий вибір замаринованого м’яса і готового вугілля для приготування шашликів. Але цей варіант – для лінивих. Ми пропонуємо приготувати страву власними руками.

- Не заважайте, хлопці, я з кореспондентом розмовляю, - немолода жіночка нахиляється, аби поправити свій нехитрий крам – книги: нові і “б/у”. Двоє школяриків відходять убік, але ще довго роздивляються товар і спостерігають за нами. Прилуки відзначають свято Перемоги. Звучать мажорні пісні. По тротуарчиках, що ведуть до центрального ринку – особливо багато людей...

Журналістика - це поклик душі. Журналістами не стають, ними народжуються. Людей цієї вічно юної професії можна побачити скрізь: і в залі Верховної Ради, і на полі, на підприємстві, і в театрі, на святі і в залах суду, на городі й у світлиці бібліотеки.  Вони всюдисущі, енергійні і  вічно молоді як і їх професія.

На знімку:  Ольга Іванченко розмовляє про життя-буття з одинокою бабусею, яка лущить качани. Саме з таких  журналістських буднів і твориться газета.

Про творців «Прилуччини» трохи всерйоз, трохи жартома, трохи з симпатією, а трохи з іронією ми написали самі. Про себе і про колег.

Наступного  року, якраз на старті літа, газета святкуватиме свій 95-літній ювілей. Літопис прилуцького краю робили різні покоління. Сьогодні - це неспокійне плем’я наших сучасників, люди неординарні, закохані у свою професію. Журна-лісти «Прилуччини» намагаються залишити в історії для нащадків кожну подію, кожне славетне ім’я. Ми віримо, що майбутні покоління вивчатимуть історію минувшини і з пожовклих сторінок нашої «Прилуччини».

Ми цілий рік пишемо про людей і для людей. І лише раз на рік, коли приходить журналістське свято, ми іноді розповідаємо вам про тих, хто робить газету. І за рік до ювілею ми вирішили розказати вам про себе, мовби протягнути руку - «давайте познайомимося». І, можливо, тоді  ближчими і зрозумілішими стануть для вас наші статті  й репортажі. Але ми робимо це з однією умовою, що далі, протягом року, основними нашими героями і кореспондентами станете ви, наші читачі.

Стільки коштує вісімнадцятиденне перебування дітлахів Прилуцького району у таборі відпочинку “Берізка-Юність” для їх батьків. За словами директора згаданого закладу Володимира Осіпова, решта грошей надійде із Фонду соціального страхування (540 грн.) та державної казни (440 грн.).