Відповідальний секретар, вимагачка нових журналістських матеріалів Людмила ЛОЗИЦЬКА
Відповідальний секретар, відповідальна жінка. Верстає газету так, буцім вишиває бісером картину.
Ненаситна вимагачка нових журналістських матеріалів. Емоційна й скрупульозна трудівниця газетного поля. Знає у всьому міру. Вимогливий критик. Тактовна. Жіночна. Порядна. Завжди елегантна... Перелік достоїнств можна продовжувати до безкінечності.
Віктор КРИВОРУЧКО, ЗАСЛУЖЕНИЙ ЖУРНАЛІСТ УКРАЇНИ: «НАПИШУ РЕПОРТАЖ ХОЧ ІЗ НЕБА»
Майже офіційно
Перший заступник головного редактора.Необхідний та важливий член екіпажу газети бойової. Досвідчений газетярський вовк (зовсім не старий). В кожному явищі, події, людині вміє бачити найголовніше. Вносить у життя колективу міцний інтелектуальний фон, миролюбність, милосердя. Завзятий професіонал, нещодавно постраждав через свій журналістський азарт – був вимушений провести три місяці у гіпсі зі зламаною ногою. Вміє сказати і написати про кохання (та й взагалі про все) так, як ніхто. Великий землевласник. Батько майже п’ятирічної дівчинки - газети “Прилучаночка”, про яку ніжно і трепетно піклується. Подобається майже половині жіноцтва Прилуччини.
Колеги щиро
Взірець для творчого наслідування “зеленої” молоді. Еталон галантності. Втілення шляхетної поваги до Її величності Жінки. Постійний мешканець журналістського Олімпу. Мандрівник і доброзичливець ( у найкращому розумінні цього слова). Філантроп, який залюбки протягне руку допомоги. Розважливий поціновувач гумору. Вправний метальник відточеного критичного слова.
Наталія ДОРОШЕНКО: «Йду завжди до людей»
Про себе:
Cпокійна і врівноважена (переважно). Люблю, коли всім добре. Тому у суперечки та конфлікти намагаюся не встрявати. Сама не люблю критики, і когось критикувати теж. Краще свою думку залишу при собі.
Не люблю порпатися у чужих душах і долях, але мушу. Важка „на підйом”, тому лінькувата. Як для журналіста – парадокс, чи не правда?! Але, як такою, себе ніколи не вважала, і не вважаю. Не знаю всіх премудростей цієї справи (за фахом всього-навсього педагог). Тож доводиться постійно вчитися, причому самотужки. Тому мені більше імпонує слово кореспондент. Редакцію (колектив!) люблю. Журналістику – не дуже, іноді заважає спати ночами. А це не для мене. Я люблю комфорт і спокій, в усьому і всюди.
Колись редактор назвала мене „тихе літо”. Так воно і є.
Любий наш бухгалтер Валентина Прокура
Головний бухгалтер, визнаний метр в галузі фінансів. Робить все швидко і грамотно. “Зв`язалася” з газетою 2 роки тому і ніяк не хоче розв`язуватись, бо тут її шанують і люблять. Добра вістівниця, новин від якої народ очікує з перших днів місяця. Богиня відомостей і цифр. За роки “тусування” серед журналюг нахапалася досвіду, тож може винести об’-єктивний і справедливий вердикт будь-яким публікаціям та фото, вміщеним у газеті. Незаангажована. Лаконічна. Терпляча. Педантична. Одним словом, справжній головбух.
Всі її думки (окрім дебету та кредиту) присвячені онуку Саші, який зве її мамою, бо такою вона й є для нього насправді.
Леді орфографія, коректор Надія НЕМЕРИЧ
Майже офіційно
Коректор від Бога. Вже 28 років “полює” на газетних комах – орфографічні, синтаксичні та стилістичні помилки. Лагідна, як погідне літо, хранителька розміреного редакційного буття. Але двічі на тиждень перетворюється на ураган, який винищує “до кореня” численні ляпи і орфографічно-пунктуаційні помилки своїх колег.
Колеги щиро
Все в неї розкладено по поличках – папери, люди, доля, рушники в шафі... В одязі віддає перевагу класично-романтичному стилю.Знайде спільну мову навіть із абсолютно німим. По-розумному поступлива, по-доброму товариська. Не співробітниця, а ходячий позитив. Серйозно!
Наша молода надія - Ольга ІВАНЧЕНКО
Про себе:
Прагматична реалістка. Часто перетворюється в романтично-замріяну особу. Людина протиріч, яка воліє балансувати на “золотій серединці”, поважає компроміс. Забудькувата, неуважна, вразлива. Сподіваюсь, що добра. Люблю своїх ближніх і свою газету, як саму себе. Іноді потрапляю в полон лінощів. Але днів за три-чотири “відходжу”. Людина не публічна. Надаю перевагу не галасливим компаніям, а тихому усамітненню.
Григорій Каліш, заступник редактора
Колеги щиро
Асоціюється із батарейкою „енерджайзерс” в хорошому розумінні. На роботі ніколи не випускає з рук кулькову ручку, а після неї, вдома, - лопату, сапу, косу, граблі та інший сільськогосподарський реманент. Садовод, грибник. Іноді, навіть, важко визначити, кого в ньому більше – аграрія чи журналіста. Проте, ні одне, ні інше не заважає йому бути ще й поетом. Натура – романтична, але замкнена у клітку щоденних турбот.
Фото з особисто-редакційного колективу: разом з Віталієм Ковалем, Миколою Ткаченком... Минулі редакційні будні.
Письменниця і журналістка, елегантна Лілія ЧЕРНЕНКО
Інтернаціоналка з білоруським корінням і пристрасною любов’ю до України. По-журналістськи допитлива, безстрашно кидається у розбурхану гущу подій.
Лілія Черненко, вона ж Богдана Бондаревіч, вона ж – Марина Мариніч, Ольга Ольшанська, Ляля Чорна. Нещодавно її повість вийшла в мінському видавництві “Мастацька література”, і для неї це велика радість. Роботу в “Прилуччині” вважає гарною газетярською кухнею. Головне слово в житті та долі – Кохання.
Комп’ютерний геній, фотокореспондент Тарас МАТВІЄНКО
Не любить “чайників” (тобто – комп`ютерно-тупих). Як фотокор газети, вихоплює своїм об`єктивом цілком банальну звичайну мить життя і робить її неповторно-вічною. Покинув палити. Завидний жених. Любитель піци, швидкої їзди, авто “Nisan”.
Лідія ОПАНАСЕНКО робить «Крок до щастя»
Кипучий згусток енергії, якого вистачає і на журналістику, і на вчителювання. Ще й на депутатство лишається.
Винищувачка побутових проблем, гроза потенційних спонсорів, ходяча пастка для рекламодавців. Ведуча рубрики «Крок до щастя». Одружила вже кілька десятків авторів листів, хто шукає пари собі. Так що пишіть до неї, якщо ви одинокі. Допоможе! Час од часу змінює зачіску, світогляд (а хто його не змінює?) і парфум.
