Наразі Діма перебуває у дитячому відділенні районної лікарні. Синці на обличчі трохи посходили, однак, якщо дивитися на дитину у профіль, то на щоках ще видніються фіолетові плями. Сліди від забоїв є на шиї, спині, ніжках, ягідницях. За хлопчиком доглядає його 19-річна тітка Людмила, мама теж навідується. Розмовляємо з Людмилою у лікарняній палаті.
“Оце тут я сплю, - показує спочатку на металеве ліжко, затим – на спеціальне дитяче, білого ко-льору, - а отам – племінник”. Діма весь час, доки розмовляємо, тихенько сидить у Людмили на руках. Гарненький. Очі розумні й допитливі.
На тумбочці лежать “Новопасит”, “Парацетам”, “Троксивазин”.
- Це - Дімчині ліки. Він їх п’є. Уколів йому не роблять. Зробили тільки один, - пояснює Люда. Про те, який діагноз у дитини, вона ще не питала у лікарів.
Діму Копаницю нині виховує бабуся Надія, яка виростила одинадцятеро дітей. Там же мешкає і хлопчиків кривдник – дядько Руслан. Мати й батько хлопчика проживають окремо, у селі Шевченкове. Вони мають і другу дитину – 5-річну Аню.
- Ще звечора у четвер Руслан забрав Дімку з дому і кудись повів. Коли стало геть темно, моя мама захвилювалася: обоє ще й досі не повернулися. Хвилювалася і моя сестра Юля. Вона почала нам телефонувати. Коли ми поз’їжджалися, почали ходити по селу і шукати зниклих. А близько другої години ночі Руслан і Діма повернулися додому. Діма весь був у синяках, Руслан – п’яний. Я, коли поглянула на малого племінника, то хотіла відлупцювати самого Руслана. Але він був п’яний, і я не ризикнула. Хлопчика вклали спати. А зранку я мусила їхати до Прилук. Діма дуже просився зі мною, казав, що не хоче залишатися у селі. Але куди б я його взяла? Звичайно, що відмовила дитині, - розказує Людмила.
Проте Дмитрика забрала інша тітка – Наталія. Вона й помітила, що з ним щось неладне. Адже поводив себе не так, як завжди. Був в’ялий, скаржився на головний біль, постійно лежав. Лише в обід-ню пору дорослі здогадалися викликати “Швидку”.
... Доки ми отак розмовляли з Людою, до палати увійшли нові відвідувачі – Дімині бабуся Ніна, тьотя Наташа і татко Сергій Копаниця. Від нього трохи тхнуло перегаром. Хлопчик неабияк зрадів появі родичів. Кидається до татка і вже не злазить з його рук. За Руслана не згадує. А Люда розказує, що її брат – інвалід з дитинства. Часто напивається. Тоді вже дає жару і їм, і сусідам. Матюкається і може навіть з ножем на когось накинутися (“Колись схопив ножа і давай ним погрожувати. А я кажу: ну давай же, бий мене, вбивай. Але Руслан побушував і заспокоївся...”)
- Я вперше провідую внука, - зізнається 46-річна Ніна Андріївна із Шевченкового. Дізнавшись, що будемо писати про випадок із хлопчиком, не може стримати свого хвилювання. Голос жінки аж зривається: « Мені дуже жаль дитину. Оце привезли йому пряників і цукерок...».
... З Дімою зіткнулися якраз на порозі, коли хлопчик разом із татом (точніше, у Сергія на руках) повертався із процедур.
- Одужуй швидше, Дмитрику, - бажаємо йому.
- Спасі-і-і-ба, - одказує хлопчина, прислухавшись до поради.
У цій дитині було щось зворушливе. Ну як на таке беззахисне створіння з невинними очима можна підняти руку?
- А так, що Руслан – трохи схиблений. Що-правда, у нього довідки відповідної нема. Але ж люди у селі все й без до-відки бачать, - розставляє крапки над “і” Малодівицький селищний голова Василь Фесик. – Я з ним коли останнього разу розмовляв, то парубок пообіцяв, що буде все в порядку. От вам і “порядок”. Руслан любить випити, а як нап’ється, робиться агресивним. Мені односельці на нього не раз нарікали. Дімина мама Олена має ще й доньку від першого шлюбу, яка мешкає у Великій Дівиці. Олена разом із Сергієм мешкали у багатьох селах Прилуцького і сусідньо-го Бобровицького районів. А якраз на проводи привезли двох дітей до Надії і залишили там. Обоє, особливо Сергій, люблять випити...
Валерій Басс, лікар-педіатр Прилуцької ЦРЛ:
- Я працюю дитячим лікарем із 1963 року. За весь період вдруге стикаюся із проявом такої жорстокості. Перший раз у ролі потерпілої була дворічна дівчинка із Ковтунівки. Її теж побили дорослі. Не виключено, що у Дмитрика може бути струс головного мозку. У такому віці, як у хлопчика, це поки що важко виявити. Ви ж знаєте, як поводять себе діти, болить чи не болить, але їм хочеться рухатися. Поки що Дімі, який перебуває під наглядом, призначили заспокійливі ліки.
P.S. Працівники ЦРЛ вже сповістили правоохоронців про те, що сталося із 4-річним Дмитром Копаницею.
Ольга ІВАНЧЕНКО.
Фото Тараса МАТВІЄНКА.
