Не соромно тепер ні перед Президентом, ні перед людством…
16 апреля 2008. Разместил: Amber
Що не кажуть, а ця акція не така вже й погана. Є нагода вирватися з кабінету, розім’ятися, свіжим повітрям подихати, а разом з тим ще й добре діло зробити. Тож на пропозицію долучитися до Весняної толоки районнорадівці одноголосно сказали: „Так!” До них приєдналися також по кілька чоловік з районного відділу освіти, управління Пенсійного фонду та з управління праці і соцзахисту населення райдерж-адміністрації. Разом з усі-ма садити ліс поїхав і головний архітектор району Анатолій Ребенок.
Їхати вирішили у Лісові Сорочинці, де „дислокується” Кам’янське лісництво ДП „Прилуцький лісгосп”. Минулого року радівці вже їздили туди садити сосну. Сподобалось.
О дев’ятій ранку лісгос-півський автобус вже чекав на „лісовий десант” на зупинці перед райдержадміністрацією. Змінивши елегантні костюми та сукні на спортивні костюми, а високі підбори на кросівки, усі перевтілилися невпізнанно, але шарму не втратили. Особливо пасували всім білі робочі рукавички, що за гривню продаються на базарі і якими всі оброїлися однозначно. У автобус умістилося чоловік 20-25. Усім вистачило місць. Лісгоспівці для цього навіть зайву лавочку припасли. Голова районної ради Ганна Кузьменко та ще кілька чоловік поїхали машиною. На місці були вже за якихось півгодини. Висипали з автобуса і здивувалися: виявляється, вже й трава піднялася, і ряст зацвів. У заасфальтованому місті і робочих кабінетах цього не видно. Від свіжого і чистого повітря аж у голові почало паморочитися. Сосни, дуби, берези – краса неймовірна!
Були пропозиції розпочати з сніданку. Бо, крім рукавичок, кожен віз із собою ще й невеличкий прод-запас. Зрештою вирішили, що на голодний шлунок працюватиметься краще.
Садили однорічні сіянці дуба червоного, тож нахилятися довелося низенько. Але найважче, мабуть, було тим, хто орудував мечами Колесова. Подекуди лізти в землю вони не дуже хотіли. Тож без мозолів і водянок не обійшлося.
До речі, лісничий Віктор Ревуцький розповів, що цей меч винайшли ще у 1826 році. У лісництві він і до цього часу незамінний. Звісно, механізація є, але вона дорого коштує. А меч Колесова, як кажуть, і дешевий, і сердитий.
Інструктаж, як користуватися мечем і як садити сіянці, провів головний лісничий ДП „Прилуцький лісгосп” В’ячеслав Павлоцький. З Віктором Ревуцьким потім вони підносили жінкам посадковий матеріал. Працювали в парах: один копає, інший – садить. Лідирувала на гонах районна рада. Що то значить досвід. Щоб раз по раз не бігати за сіянцями, в руку їх багато не візьмеш, вони прихопили з собою відра. Відтак і час зекономили, і силу. Не відставали від ради освітяни, наздоганяли «соцзабезівці». Працювали добрих три години. З ентузіазмом, сміхом, жартами. І не помітили, як три гектари майбутньої діброви посадили.
Норма на одного у лісництві, розповів Віктор Ревуцький, – 460 штук. На пару виходить трохи не тисяча. Платять за штуку – 6,3 копійки.
Хто і яку норму висадив з управлінців – не підраховували. Бо спочатку працювали групками: свій біля свого, а потім спрацював принцип взаємовиручки: тому, хто відстав досаджувати допомагали всі разом. І польову кашу, зварену лісничим Володимиром Каленіченком, з димком, наваристу, теж їли уже всі разом. Як кажуть, по трудах...
І не соромно тепер ні перед Президентом, ні перед людством, ні перед собою. І дітям буде що розказати, внукам. Буде куди їх привезти-повести.
За процесом садіння дубів спостерігала
Наталка ВЛАДОВА.
Фото автора.