Тридцять п’ята (позачергова) сесія Прилуцької міської ради розпочалася ще 14 лютого. Тоді на порядок денний виносилося п’ять питань, що стосувалися заветованих міським головою рішень.  А розпочалася із розгляду питання „Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради Володимира Папазова”. За результатами таємного голосування незадовільну оцінку діяльності секретаря тоді поставив  31 депутат, після чого народні обранці попросили перерву. З перепочинку до сесійної зали повернулися лише керівники фракцій „Батьківщина”, „Партії регіонів” та „Комуністичної партії”. Відтак за відсутності кворуму решта  винесених на порядок денний питань  не розглядалася. Рішення стосовно відставки секретаря  мер, як і передбачалося, заветував. Закрити позачергову 35 сесію не вдалося. Її продовження перенесли на інший день. За цей час було проведено засідання голів депутатських фракцій та комісій  з міським головою, але консенсусу так і не було досягнуто.

Друга частина пленарного засідання була запланована на 25 лютого, понеділок, 16 годину дня. Депутати отримали запрошення взяти  у ній участь, втім як і ЗМІ, лише за кілька годин. Ситуація – повторилася. У залі засідань, окрім очільника місцевої влади, секретаря, ЗМІ та запрошених, депутатів зібралося від усіх фракцій з півтора десятка. Фракції „Батьківщина” та „Партія регіонів” представляли лише голови. „Нашоукраїнців” було двоє, „комуністів” – чотири, „со-ціалістів” – п’ять. За відсутності того ж самого кворуму пленарне засідання не розпочалося. Проте народні обранці встигли обмінятися думками з приводу. Вже традиційно, одні - наполегливо вимагали звільнення секретаря і головного лікаря міської лікарні або ж усім скласти свої мандати, звинувачували мера у всіх „смертних” гріхах, інші – захищали керманича міста і намагалися відстояти інтереси прилучан, треті благально просили досягти хоч якоїсь домовленості і відновити сесійні засідання. Все це говорилося емоційно, а іноді навіть надто. Не обійшлося і без особистих образ, коли один з депутатів у зверненні до колеги, заступника міського голови, з рештою просто жінки  вдався далеко не до чоло-вічого вчинку, перейшовши на зневажливе „ти” та ще й підвищеним тоном.

Відтак сесія перетворилася знову на з’ясування стосунків. А рішення, яких так чекали прості пересічні прилучани, так і залишилися не прийнятими.

 Події, що відбувалися у сесійній залі, міський голова резюмував так: „Хочете працювати в ультимативному режимі? Тоді на кожен ваш ультиматум  буде два ультиматуми,” – і призначив чергову сесію вже на шосте березня.