Шановна «Прилуччино»!
Пишуть вам батьки, діти яких після служби в армії пішли працювати в ВТК (колонію). За останній місяць в колонії було вже два бунти, останній 25 травня. Розбили школу, побили контролерів. Ке-рівництво колонії замовчує про ці випадки, турбуючись про свої погони та становище. Засуджені, відчуваючи безкарність, стають некеровані. Ми турбуємось про життя і здоров’я своїх дітей. Їм кажуть, що вони приймали присягу, а якщо хто й приїде з перевірками, ми скажемо, що нічого не було. Допоможіть, щоб про це стало всім відомо. Можливо, щось зміниться.
А ще на виробництві в колонії встановлюють обладнання по переробці пластикових пляшок. Його демонтували в Києві, бо для киян це шкідливо, а прилучани нехай дихають. Навколо колонії житлові будинки, дитячі установи, школа. Допоможіть усунути ці неподобства.
Ми поки що не ставимо своїх підписів, бо наші діти носять форму, яку, до речі, самі ж і купляють.
Ось такий лист надійшов цього тижня до редакції нашої газети.
Ще раніше по місту поповзли чутки, що оперативна ситуація в колонії складна, неблагополучна, що неповнолітні вихованці вийшли з-під контролю, влаштовують бунти непокори. Наша газета вирішила провести журналістське розслідування щодо ситуації в місцевому закладі пенітенціарної системи, де малолітні злочинці відбувають свій термін покарання. Отож, пряма мова співпрацівників колонії. Всі вони побажали залишитися у статусі інкогніто.
Один з контролерів: «Останнім часом працювати стало важко. Вихованці постійно створюють конфліктні ситуації, нещодавно побили двох моїх колег. Хуліганів посадили в дисциплінарний ізолятор. Взагалі, у нас всі зараз “виконують обов`язки”, навіть начальник колонії. Більше немає що сказати, потрібно якось до пенсії допрацювати».
Працівник виробництва: «На зоні завжди були порядок і дисципліна. А ось коли нещодавно прийшов етап з маріупольської “малолітки”, все змінилося. Чужаки пожили трішки, роздивились і заявили – “на “красній” зоні жити не будемо, адміністрації підпорядковуватися не будемо, зона буде жити “чорним движом”. Живуть по мастях, в одній кімнаті – круті, зажрані, в іншій – середняки, окремо –»“обижені». В строю не ходять, палять, де захочуть. Контролери навіть зауваження ніякого зробити не можуть, у відповідь – грубість, нецензурна лайка. Це в кращому випадку... Ця “гуманізація і демократизація” не дозволяє в повній мірі карати тих, хто займається порушенням режиму в таборі. Не дай бог підзатильника дати за його ж провину, мене відразу звільнять. Контролер вже не має права навіть обшукати, як цього потребують норми режиму. Зате їм все дозволено - вони серед ночі можуть встати, піти на спортмайданчик і грати у футбол...».
Вчитель: «Сидять у більшості за крадіжки мобілок, велосипедів. Є вбивці, насильники, але дуже мало. Держава бідна, коштів на утримання не має, живемо за рахунок “гуманітарки”. Суд дає малолітнім умовно, відстрочки вироку, вони приходять, їм по 14 -17, а вже дві судимості на волі. Що робив? Бомжував, жив на горищі, в підвалі, читати не вміє. Зате постійно порушує режим утримання. Вихователі, начальники загонів після училищ, молоденькі, без досвіду, вони не вміють з ними працювати, старі, досвідчені кадри пішли...Деякі працівники, які лише років на п’ять старші, просто бояться їх».
Один з вихователів: «Так, бунти були, непідпорядкування були. В загоні “беспредєл” влаштовують. Вчителям сказали: ви жінки, ми вас не чіпатимемо. Багато працівників звільнилося, але це напряму не пов’язано з безпорядками. Заробили пенсію, та й пішли собі - охороняти банки будуть, будь-де роботу знайдуть... Тут важко когось звинуватити, в самій країні “беспредєл”. А заклади покарання давно вже руйнувалися самою державою. За останні 16 років було 3 великих скорочення, ротація кадрів привела не до кращого, фінансування обмежене. Колектив все робить, щоб навести лад, ніхто не сидить, склавши руки. Перевіряючі з Чернігова, Києва у нас постійно, наче приписалися... Городянам нічого не загрожує, ситуація стабілізується. Все буде нормально...Це ж діти, їх просто потрібно гарненько “приструнити”, що ми й робимо...».
Інший вихователь: «Та не було ніяких бунтів, роздули, з мухи слона зробили. Були окремі порушення режиму. Погралися трішки дітки у “воров”, своє “я” хотіли показати...Всі працюють, працює психологічна служба, режимники, оперчастина, школа...Пацани випускні екзамени складають, в цьому році 4 класи випускників... Обстановка навіть по-дитячому якась смішна. Все прийде в норму... Безперечно, контингент у нас складний, він таким став за останні часи. Мало хлопців, на яких можна покластися. Час породив нових малолітніх правопорушників, і вони зовсім не схожі на тих, що були раніше. “Злочинність” значно помолодшала, а пацани приходять інфантильні, не пристосовані ні до чого. Інколи диву даєшся, як це він міг злочин скоїти? Є й такі, що для них немає нічого святого...В цьому році колонії 45, все робиться для того, щоб гідно зустріти цю дату...».
В. МЕГЕРА.
