Можливо, для молоді це й не проблема. Вони якщо й слухають радіо – то якесь FM, ще й прямо на ходу, через навушники, або ж – розвалившись на сидінні в автомобілі. У місті там люди ставлять собі комп’ютери з Інтернетом, цифрові музичні центри, домашні кінотеатри. А нам, сільським пенсіонерам, те все зайве, нам хотілося б послухати звичне проводове радіо. Тут усе ясно і зрозуміло – коли яка програма: і новини всі розкажуть, і час нагадають, і прогноз погоди передадуть, а коли й концерт чи цікаву передачу прокрутять.

Але невже у вік новітніх комп’ютерних і нанотехнологій не можна підтримати в належному стані радіомережі? Я кілька разів уже звертався в цех електрозв’язку №6, аби відремонтували радіо-лінію в Сухополовій. А радіо то часом закричить несамовито, то тільки шепче щось, що розібрати не можна, то зовсім заглохне, та ще й надовго. Ось 23 квітня знову зателефонував, хотів поговорити вже з начальником Володимиром Семеновичем Гмирею, розказати все, як є. Так у приймальні сказали, що треба на особистий прийом приходити, телефоном не з’єднують. А чи попадеш на той прийом і коли… Що ж до заявки на ремонт радіолінії – сказали, що записали в журнал, але чи відремонтують, чи так, як і раніше – відмахнуться? Хотілось би знати, як воно все ж таки буде.

Бо, кажуть он, що радіолінії вже не ремонтують, ждуть, поки проводове радіо само собою загине. І там, де електрики поміняли електролінії, радіо вже немає. Але ж це неправильно. На випадок якої стихії чи іншої біди – на село по комп’ютеру чи по отому FM застереження передавати будуть? Хто їх почує?

Раніше – і до війни, й після неї – як не було важко, а кожну хату радіофікували, у багатьох селах працювали власні радіовузли. А нині вже не можна навіть Прилуки та область почути. Мо’ все-таки знайдеться який спонсор чи меценат і допоможе нашому електрозв’язку відремонтувати чи замінити мережі, якщо самі зв’язківці не можуть на це, взагалі-то, нескладне діло коштів нашкребти?