У народі кажуть: “Від тюрми і суми не треба зарікатись”. І правда... З огляду на значну, вимірювану сотнями тисяч кількість ув’язнених, яка нині утримується у вітчизняних пенітенціарних закладах. Правоохоронці засвідчують: особливо багато громадян опинялося по той бік волі протягом і наприкінці дев’яностих років минулого століття. Що й казати! Саме тоді спостерігався небувалий сплеск злочинності, породжений “реформенною” кризою. До класичного списку злочинів, здійснюваних громадянами “Країни Рад”, додалися рекет, вимагання, розбій. Почастішали вбивства. Новоспечені представники криміналітету стали активніше красти і грабувати.

Більшість злочинців отримала заслужене покарання, провівши наступні роки за гратами (до речі, у їх числі іноді опинялися і типові “нещасливчики”, далекі від криміналу). Наразі всі вони, як і декотрі  “пізніші” колеги по криміналу, відсидівши у місцях позбавлення волі, вийшли або продовжують виходити на свободу. А значить - у нестабільність. У чергову кризу...

 КРИМІНАЛЬНЕ СЕ ЛЯ ВІ, або ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ ДЛЯ КОЛИШНЬОГО ЗЕКА

...Довгоочікувана воля зустріла 44-річного Василя непривітно. За роки, проведені “на зоні”, він поступово скочувався у ситуацію, коли ні кола, ні двора, і за душею – ані копійки. Дружина, подавши на розлучення, виписала Василя із їхнього дому, який невдовзі продала. Та й виїхала разом із маленьким сином до іншого регіону. Шукай тепер вітру в полі...

Інших родичів у Василя немає. І грошей – також. Є тільки сумнівне минуле, яке заважатиме жити.  Та ще шрам на обличчі і численні татуювання на руках: поглянувши на них, кожен зрозуміє  їх походження.

Хто винен? Що робити Василеві далі? Відповідь знайшлася сама по собі на одній із малолюдних прилуцьких вулиць вечірньої пори. Побачивши добре одягнену жіночку, яка неквапом простувала у своїх справах, колишній зек попрямував за нею. А та, здавалося, не помічала нікого і нічого навкруги, вищебечуючи по мобільному телефону. Спохватилася лише тоді, як Василь цупко схопив її за руку. “Віддай гроші і мобілку”, – хрипло прошепотів, впритул  наблизившись до своєї жертви. Терпкувато-солодкий аромат жіночих парфумів змусив Василеве чоловіче єство стрепенутись. “Ґвалтувати чи ні? Свідків немає, а кущі - поряд”, - ворухнулась зрадлива думка. Та чолов’яга  одразу ж її відкинув: якщо “загримить” по відповідній статті, не солодко буде за гратами. Відібравши у переляканої молодиці сумочку і мобільний телефон, Василь швидко зник із місця пригоди. А пограбована пані, не зво-лікаючи, написала заяву до міліції.

Герой цих рядків не довго промишляв на свободі. Це та низка інших пограбувань у подальшому лягли в основу чергової кримінальної справи. Опинившись на нарах, Василь з полегшенням зітхнув. Принаймні, кілька найближчих років він проживе під дахом над головою і зі шматком хліба у руках. Йому вже зовсім не хотілося на свободу із її щоденною рутиною, в якій неспокій і фінансова криза...

РОБОТА ЧИ... ТЮРМА?

Директору Прилуцького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Олегу Власенку знайома така ситуація, адже згідно зі своїми посадовими обов’язками він та його підлеглі співпрацюють із колишніми ув’язненими, організовуючи їм соціальну, психологічну та медичну допомогу.

- Щомісяця до нас за відповідною допомогою звертаються 5-6 осіб, які щойно звільнилися із місць позбавлення волі. Адже, вийшовши на свободу, вони одразу стикаються із купою проблем. Особливо, люди, котрі потрапили за грати у підлітковому чи юнацькому віці, а звільнилися, коли стали повно-літніми. У такому разі вони інколи потрапляють у халепу. Через відсутність реєстрації (це у тому випадку, якщо родичі встигли продати житло) екс-ув’язнені не мають змоги отримати паспорт і стати на облік до центру зайнятості. Виходить замкнене коло, - розповідає Олег Власенко. -  До речі, наша співпраця із Центром зайнятості теж має свої нюанси. Цьогоріч, у розпал кризи, побільшало безро-бітних. Людям складно влаштуватися на роботу. Особливо тим, хто побував на нарах. Часто працедавці відмовляються брати на роботу колишніх зеків, посилаючись на попередній досвід: приблизно 90% в’язнів на новому робочому місці починають випивати і красти...

За словами працівників Прилуцького ЦССДСМ, їм іноді доводиться вислуховувати від колишніх ув’язнених ультиматум: якщо не забезпечите житлом (роботою, грошима), візьмемось за старе... Прикро, проте міліцейська статистика свідчить, що останні, як правило, реалізовують свій намір. Щоб знову повернутися до в’язниці.

На сьогодні на території Прилуцького району теж проживають  п’ятеро чоловік, за плечима яких – кількарічний “тюремний” стаж. Директор Прилуцького районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Наталія Романенко інформує, що усі вони відмовилися від соціального супроводу. Проте речі “гуманітарки” брали залюбки.

- Наш Центр тісно співпрацює з виконкомами сільських та селищних рад. Це допомагає нам тримати на контролі існування тих, хто повернувся із в’язниці... Аби полегшити їхню соціальну адаптацію, надавали психологічну та юридичну допомогу. Дехто з колишніх ув’язнених є власником земельного паю. Тож, відповідно до законодавства, не має права стати на облік до Центру зайнятості, - ділиться Наталія Романенко.

Спіткнутися може будь-хто. Люди, котрі переступили  межу закону, понесли за це заслужене покарання (а, іноді, й незаслужене!), мають право на підтримку з боку держави, влади, соціуму. А фактично ж, вийшовши на волю, опиняються наодинці із негараздами. Найбільший із них – неможливість влаштуватися на роботу і чесно заробити на “шматок хліба”. У такому разі, як правило, стає у нагоді досвід, набутий у кримінальному минулому. І частішають крадіжки, пограбування, убивства.

Хоч правоохоронці і не сидять, склавши руки...

АДМІННАГЛЯД – ЦЕ СЕРЙОЗНО!

Анатолій РУДЕНКО,

начальник СДІМ Прилуцького міськвідділу міліції:

- Відповідно до чинного законодавства після прибуття окремих осіб із місць позбавлення волі органи внутрішніх справ спостерігають за їх поведінкою і контролюють її.

З метою запобігання вчиненню нових злочинів, а також задля здійснення виховного впливу терміном на один –два роки встановлюється адміністративний нагляд. Зокрема, він поширюється на повнолітніх громадян, засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі, умисні (два і більше разів) злочини або за злочини, пов’язані із незаконним обігом наркотиків, якщо такі особи після відбування покарання продовжують систематично порушувати громадський порядок, права інших громадян.

Підставою для встановлення адміннагляду є вирок суду, що набрав законної сили, і відповідні матеріали виправно-трудових установ та органів внутрішніх справ. До речі, на сьогодні під адміннаглядом у Прилуцькому МВ УМВС перебуває 44 жителі міста і району.

На осіб, які потрапили під адмі-ністративний нагляд, поширюється низка  обмежень. Це заборона виходити за межі свого помешкання у визначений час та перебувати у визначених місцях. Такі громадяни зобов’язані від одного до чотирьох разів на місяць відмічатись у міліції. 

Зауважу: особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, як правило, ведуть законопослушний спосіб життя, не порушуючи громадського порядку. Вони зареєстровані в ОВС, з’являються до міськвідділу міліції у вказаний термін і, за необхідності, дають усні та письмові пояснення, повідомляють дільничних інспекторів міліції про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд у службових справах за межі населеного пункту.  

Ольга ІВАНЧЕНКО.